Саме під таким гаслом у 8-Б класі було проведено годину пам’яті, приурочену Дням гідності та свободи. Своєю присутністю учні вшанували пам'ять загиблих на Майдані та в зоні проведення АТО. Учасники вечора-реквієму мали змогу пригадати хронологію «Листопадового зриву»-2013, спостерігаючи за кадрами документального фільму «Революція гідності», коли, об’єднані поривом духа, люди встали за волю.
Особливо емоційною була та частина години пам’яті, коли фільм нагадав про перші жертви Майдану – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа Сеника та Юрія Вербицького.
Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."
Кульмінацією вечора-реквієму став спогад про найтрагічніший етап революції – події на Інститутській 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. Коли на екрані транслювалися кадри тих кривавих подій, а голос диктора мовив: «У центрі Європи було відкрито справжнє полювання на людей», скорботну тишу залу заповнив «Реквієм. Небесна сотня» у виконанні Ніни Матвієнко. І вже ніхто не соромився сліз болю і жалю.
Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.Серед тих героїв є і наш земляк - калушанин Ігор Дмитрів.
Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну - зранену і голу…
За Вас не впала і за Вас стоїть!
Сьогодні ми повинні схилити свої голови перед тими, хто заплатив дорогою ціною за наше майбутнє України – мужніх і відважних чоловіків, які через боязнь страху, безневинно пролиту кров до останнього подиху захищали Майдан і своєю жертовністю дарували нам вільну і незалежну державу.
Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.
Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.
(Хвилина мовчання)
Немає коментарів:
Дописати коментар