Виховний захід

Т. Г. Шевченко - великий синукраїнського народу

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка; розвивати мислення, творчу уяву, активність, працювати над виразністю читання, акторські здібності учнів; виховувати пошану до героїчного минулого, любов до свого народу.

Навчально-методичне забезпечення: Портрет Т. Г. Шевченка, ілюстрації до творів,  виставка книг про життя і творчість Т. Г. Шевченка, мультимедійна презентація, фонограми пісень.

Хід проведення заходу

1.Вступна частина.

Вчитель: Тарас Шевченко. З цим іменем сьогодні на планеті Іденти­фікується Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, той, хто перечитає "Кобзаря", не зможе уявити своєї долі без Шевченка. Той, хто крізь алмазну грань Кобзаревого слова гляне у світ, той уже ніколи не спиниться в дорозі до ідеалу - істинного братства між людьми і народами. Шевченко належить до найулюбленіших поетів світу - від Біловежі до Гімалаїв, від Сицилії до Японії. Як досяг, чим завоював цю славу найбезправніший солдат Російської імперії — найбільшої і найжахливішої в'язниці народів, яку тільки знала історія? СЛОВОМ! Шевченкове свято - то кришталево чисте свічадо. 200 років минуло від того дня, коли українка-кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Шевченкове слово!

Слухаємо виконання пісні «Думи мої,думи мої»

2.Основна частина.

Учень 1: колись давно, майже 200 років тому, народився Тарас Шевченко, як свідчить метрична книга села Моринці, 9 березня 1814р. в сім'ї кріпака. Батько - Григорій Іванович - родом із вільних низових козаків, був людиною письменною, кохався у слові Божому. Мати - Катерина Бойко - була натурою чутливою, безмеж­но жіночою і люблячою. Померла рано, залишивши сирота­ми шестеро дітей, Тарасові тоді було дев'ять років. Найближчою Тарасові була сестра Катерина, яка замінила йому матір.

(учень розповідає вірш «Катерина»)

Учень 2: Залишившись без батька й матері, малий Тарас став попихачем-школярем у приходського дяка. І хоча забаганки п'яного дяка треба було виконувати з рабською покірністю, обдарований від природи малий Тарас за два роки пройшов Граматику, Часословець і Псалтир. Як заохочення, дячок під кінець шкільного курсу посилав малого Тараса читати над покійником Псалтир і платив десяту копійку.

Сценка уривку з повісті «Дитинство Шевченка»

Учень-Ведучий: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». Дивна це була наука. П’яниця – дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу,куди привела його кріпацька доля.

Учень-Тарасик:

Ти взяла мене маленького за руку

І хлопця в школу повела

До п’яного дяка в науку.

«Учись, серденько, і колись

З нас будуть люди»,-

ти казала.

Учениця-Ведуча: Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

Учень-Тарасик:  

Там матір добрую мою

Ще молодою - у могилу

Нужда та праця положила.

Учень-Ведучий: Незадовго після смерті матері помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Учень-Тарасик:  

Там батько плачучи з дітьми

(А ми малі були та голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

мов мишенята. Я до школи-

Носити воду школярам.

Учениця-Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

Учень 3:(розповідає вірш «Мені тринадцятий минало»)

Учень 4: Ще дитиною почав Тарас малювати і писати вірші. Дуже рано у Тараса виявився хист до малювання. Змалку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував, залюбки зображував птахів, звірів, людей. Коли служив у пана, потай змальовував картини. У Петербурзі молодому Шевченкові пощастило: друзі викупили його в пана з кріпацтва, і він вступає до академії вчитися на художника, сталося 25 квітня 1838 року.

 (переглядаємо картини Шевченка)

Учень 5: "Навіть у майстерні Карла Брюллова займався компонуванням малоросійських віршів, які перегодом таким тяжким тя­гарем упали на мою убогу душу... Я задумувався і плекав у своєму серці свого сліпця-кобзаря і своїх обагрених кров'ю гайдамаків," - писав пізніше поет.

Учень 6: (розповідає вірш «Гайдмаки»)

Учитель: Тарас Шевченко — вартовий пам'яті народної. Традицію патріотичного ставлення до пам'яті національної історії ми ве­демо від Тараса. Поет бачив у кріпацтві не тільки соціальну неволю, а й національну, у втраті історичної пам'яті бачив причину єдину — втрату національної ідеї.

Учень7: Загальні збори Петербурзької Академії мистецтв 18 листо­пада 1845 року затвердили Шевченкові звання художника. Того ж дня він завершив поему "Кавказ", в якій дійшов розуміння найпередовішої суспільної та естетичної думки епохи, сам став символом Прометея.

Учень 8: (уривок з поеми «Кавказ»)

Учень 9: Шевченко-художник не полишав надії побувати в Італії, аби краще оволодіти секретами малярства і передати їх іншим. А поки що буде оформлений на посаду викладача малюван­ня в Київський університет. Але не тільки Італія, але й сама Україна невдовзі залишила­ся мрією. Навесні 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, метою якого було знищення самоде­ржавного кріпосницького ладу і об'єднання всіх слов'ян­ських народів у єдиній вільній федерації, Шевченка заареш­тували і відправили до Петербурга. При арешті вилучили тираноборчу поему "Сон", за яку Шевченка звинувачено в політичному злочинстві і жорстоко покарано.

Учень 10: ( розказує «Сон»)

Учень 11: У Петербурзі, чекаючи вироку, у Петропавловській фортеці, в казематі II відділу, написав поет 14 поезій, які потім офо­рмить у цикл "У казематі". Ось деякі з них. (Учень читає вірш "Згадайте, братія моя...", під пісню «Садок вишневий коло хати»).

Учень 12: перший період заслання був важкий, а другий на півострові Мангишлак видавався справжнім пеклом. З 1850 по 1857 рік Тарас Григорович не написав жодного вірша. Зате малював. Як неможливе без повітря фізичне існування людини, так само немислиме без сонця правди й волі буття її духу. Така одна з найзаповітніших істин, сповідуваних Шевченком. « Правда і воля для нього» - добро найкраще в світі! "Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить," - з болем і гнівом сповіщав він, але майже водночас із щирою вірою пророчив: "Стане правда, стане воля!"

Учень 13: Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сім'ї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець. У німій, холодній майстерні-келії, в будинку Академії мис­тецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р. Але ли­шилися його заповіти-мрії тобі, нам, українському народові.

Учень 14: (розповідає «Заповіт»)

3.Заключна частина.

Вчитель: Не прийнято в ювілейні дні говорити про погане. Але чи був би радий Шевченко, коли б його вірші хвалили, та не вино­сили на осуд наші біди. Напевно, що ні. Від Кобзаря нам треба взяти масштабний підхід до історичної спадщини. Бо ж поставив поет "на сторожі" коло нас слово, і треба його берегти.