Федерація — складна за устроєм
держава, яка складається з рівноправних одиниць (республік, земель, країв
тощо), однак має єдині законодавчі й виконавчі органи, законодавство тощо.
Водночас кожна складова частина федерації має й свої законодавчі, виконавчі,
судові органи. Влада суб’єктів федерації обмежена тими правами, що належать
федерації в цілому.
Фізична особа — окрема людина як суб’єкт
права.
Фіктивний шлюб — зареєстрований без
наміру створити сім’ю правовий акт, внаслідок укладення якого в осіб, що
перебувають у шлюбі, не виникає ніяких прав і обов’язків подружжя.
Форма держави — спосіб (порядок)
організації і здійснення державної влади.
Форма правління — структура і
правове положення вищих органів державної влади та встановлений порядок їхніх
взаємовідносин. Визначальною ознакою Ф. п. є правовий статус глави держави.
Види Ф. п.: президентська республіка, парламентська республіка,
напівпрезидентська республіка, парламентська монархія, дуалістична монархія,
абсолютна монархія.
Форми (зовнішні) права — спосіб прояву
матеріального закріплення юридичних норм, який засвідчує загальну
обов’язковість останніх. Розрізняють такі Ф. (з.) п.: правовий звичай, правовий
прецедент, нормативно-правова угода, нормативно-правовий акт.
Форми здійснення функцій держави — спеціальні способи її
діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції. Названі форми
поділяють на правові і неправові (організаційні).
Форми (джерела) права — офіційні способи
виразу (установлення або санкціонування) норм права та їх юридичного оформлення
(нормативно-правові акти, нормативно-правові договори, правові прецеденти,
правові звичаї).
Форма територіального устрою — національно-територіальна,
адміністративно-територіальна організація державної влади, яка включає
співвідношення частки держави та її органів між собою і з державою в цілому.
Види Ф.т.у.: 1) проста (унітарна); 2) складна (федеративна). Функції держави —
основні напрями діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і
призначення в суспільстві.
Функції права — основні напрями впливу
правового регулювання на людину і суспільство.
Функції юридичної науки — 1) інтерпретаційна (пізнання
державно-правової дійсності); 2) евристична (відкриття нових
закономірностей, що виникають у процесі розвитку предмета дослідження,
наприклад, держави та права); 3) методологічна — базується на
тому загальному положенні, що метод — це теорія, звернена до практики
дослідження; 4) політична функція юридичних наук —
розробка принципів перетворення держави та права, їх установ та інститутів на
основі пізнання об’єктивних закономірностей суспільного розвитку, а також
пізнання перспективних шляхів розвитку держави та права, державного апарату та
законодавства; 5) ідеологічна — полягає у світоглядному боці
науки, у діалектно-матеріалістичному тлумаченні держави та права; 6) прогностична
— визначає тенденції в розвитку явищ, які вивчаються відповідно з об’єктивними
законами їх розвитку.
