Канонічне право — сукупність норм
християнського права, встановлених церковними соборами, що визначають
організацію церкви, її внутрішній розпорядок, відправлення культу, а також
норми моралі, родинних відносин і певною мірою норми цивільного, кримінального
та судового права (за умови, якщо вони санкціоновані і забезпечуються
державою).
Касація — у судочинстві форма
оскарження і перевірки судом другої інстанції вироків, рішень, ухвал і постанов
судів першої інстанції, що не набрали законної сили.
Касаційне подання — процесуальний акт,
який подається прокурором до суду другої інстанції у випадках незгоди з вироком
або рішенням суду першої інстанції, що не набрали законної сили (ст. 32 п. 15
КПК).
Кваліфікація виробнича — характеристика даного
виду роботи, що встановлюється за ступенем її складності, точності й
відповідальності, а також присвоєння працівникові розряду, категорії, класу або
диплому на основі його особистих знань і навичок під час виконання цієї роботи.
Кодекс — єдиний законодавчий
акт, в якому систематизовано норми, що належать до певної галузі (інституту)
права чи законодавства.
Кодифікація — спосіб удосконалення,
систематизації законодавства, що полягає у 40 змістовій переробці й погодженні
певної, пов’язаної спільним предметом регулювання, групи юридичних норм та
об’єднанні їх в єдиному нормативному правовому акті.
Колективні трудові спори — розбіжності, що
виникли між сторонами щодо встановлення або зміни існуючих
соціально-економічних умов праці та виробничого побуту (на рівні підприємства),
укладання і зміни колективного договору або угоди та їх виконання.
Комісії по трудових спорах — первинний орган для
розгляду індивідуальних трудових спорів, що обирається загальними зборами
трудового колективу з числом працюючих не менше 15 осіб.
Компетенція — сукупність предметів
відання, завдань, повноважень, прав і обов’язків державного органу або службової
особи, що визначаються Конституцією.
Конвергенція — концепція про
зростаючу подібність між соціалізмом і капіталізмом; схожість ознак і остаточне
злиття двох систем.
Конституційний суд України — незалежний орган у
системі судової влади, покликаний забезпечувати відповідність законів, інших
нормативних актів органів законодавчої, виконавчої влади Конституції України,
охорону конституційних прав і свобод особи.
Конституція України — Основний Закон
України, що визначає її державний та суспільний лад, правову систему,
проголошує і закріплює основні права і обов’язки громадян, окреслює компетенції
і повноваження законодавчої, виконавчої та судової влади.
Контрабанда — переміщення товарів,
валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним
контролем або з приховуванням від митного контролю, що вчинене у великих
розмірах спеціально організованою групою осіб. (ст. 201 КК).
Конфедерація — союз держав, що
зберігають свою незалежність і роздільне існування, створений для певних цілей,
переважно зовнішньополітичних і військових.
Конфіскація — примусове, безоплатне
вилучення у власність держави всього або частини майна, що є особистою
власністю засудженого. К. майна може бути призначена лише у випадках,
передбачених Кримінальним кодексом.
Колективний договір — двостороння угода, що
укладається профспілковим комітетом за уповноваженням трудового колективу з
власником або уповноваженим ним органом.
Кооператив — колективне добровільне
об’єднання громадян для спільної господарської діяльності.
Корупція — підкуп державних,
політичних, громадських діячів, службовців державного апарату, вчинений особою
у певних вузькокорпоративних (кланових) інтересах.
Крадіжка — таємне викрадення
державного, колективного чи індивідуального майна (ст. 185 КК).
Крайня необхідність — дія, що хоч і підпадає
під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена у стані,
коли інші дії були неможливими, для усунення небезпеки інтересам держави,
громадським інтересам, особі чи правам людини (ст. 39 КК).
Кримінальна відповідальність — вид юридичної
відповідальності, основним змістом якої є покладання на винного примусового
обов’язку зазнати у встановленому законом порядку державного осуду його особи,
а також у випадку призначення понести передбачене кримінальним законом
покарання.
Кримінальне право — система встановлених
Верховною Радою України норм, які визначають підстави і принципи кримінальної
відповідальності, а також встановлюють, які суспільно-небезпечні діяння є
злочинами і які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинять.
Кримінологія — наука про злочинність,
її причини, особу злочинця, шляхи і засоби попередження злочинності і
перспективи її ліквідації.
Купівля-продаж — договір, за яким одна
сторона (продавець) зобов’язується передати майно (річ, товар) у власність
іншій стороні (покупцеві), яка має прийняти майно і сплатити за нього певну
грошову суму (гл. 54 ЦК).
