1. Покарання не повинно
шкодити здоров′ю – а ні психічному, ані фізичному. Більш того, за
своєю сутністю покарання мусить бути корисним, чи не так? Ніхто не суперечить.
Але караючий забуває подумати…
2. Якщо у вас є сумніви:
карати або не карати, не карайте! Навіть якщо вже зрозуміли, що ви занадто
довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань про всяк випадок!
3. За один раз – одне. Навіть якщо
вчинків здійснено відразу кілька, покарання може бути суворим, але тільки одне,
за все відразу, а не по одному – за кожний переступ. «Салат із покарань» –
страва не для дитячої душі.
4. Термін давності. Краще
не карати, чим карати із запізненням. Деякі, занадто послідовні вихователі
лають і карають дітей за провину, яка викралась через місяць, а то й рік (щось
зіпсував, накапостив…) забуваючи, що навіть у суворих дорослих законах береться
до уваги термін давності правопорушень. Ризик вселити думку про можливу
безкарність не такий страшний, як ризик затримки душевного розвитку.
5. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпано.
Сторінку перегорнуто, ніби нічого і не було. Про старі гріхи жодного слова. Не
заважайте починати життя спочатку.
6. Без приниження. Хоч би що, яка б не сталася
провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як торжество вашої сили над
дитячою слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважаэ, що ми несправедливі,
покарання подіє лише в зворотньому напрямі.
7. Дитина не повинна
боятися покарання. Не покарання має боятися, не вашого гніву, а вашого
засмучення…
За
дефіциту любові покаранням стає саме життя, і тоді покарання прагнуть як
останнього шансу на любов.
