Виховання правової культури – шлях до побудови правової держави і громадянського суспільства

(Виступ на загальношкільних батькіських зборах 14.04.14 р.)

Розбудова громадянського суспільства, активне залучення до цього процесу молодого покоління є одним із найважливіших завдань суспільного розвитку в Украї­ні на її шляху до успішної інтеграції в світову спільноту. Формування особистісних рис громадянина України сьогодні є першочерговим завдання школи та держави.

Проте молодь сьогодні є «важкою», не зацікавленою в розбудові громадянського суспільства.

Дослідженням особистості «важких» підлітків та неповнолітніх правопорушників надавали великого значення вчені, серед яких педагоги, юристи, психологи, соціологи.

С. Виготський налічив близько 150 факторів, що впливають на формування особистості, стверджував, що розвиток дитини відображає індивідуальну реакцію на умови. Основними причинами неадекватної поведінки є такі фактори:

- ускладнена життєва ситуація;

- втрата інтересу до школи;

- несприятливе мікросоціальне середовище;

- труднощі пристосування до шкільного життя;

- хвороби мозку.

Відомий доктор юридичних наук Е.Д.Єрмаков за основу бере волеву направленість підлітків і розподіляє правопорушників на три групи:

1)підлітки з сильною волею, вдалі організатори, ватажки;

2)підлітки із заперечливою воленаправленістю;

3)«слабовільні» підлітки, яких втягують інші особистості.

Цим підліткам присутня впертість і вони не відчувають болю інших. На першому місці – деформація в морально-емоційній сфері.

Юристи К.Є.Єгошев і Г.М.Миньковський розподіляли правопорушників беручи за основу мотиви злочинної поведінки, ступінь розвитку деформованості особистості неповнолітнього:

1.10-15% контингенту з відносно стійкою злочинною спрямованістю. На їхню долю припадає більша частина тяжких злочинів і рецидиву;

2.30-40% із негативною орієнтацією особистості. Їм притаманна звичка до безцільного проведення часу, до випивок; належать до негативних угрупувань, у складі яких здійснювали злочини;

3.30-35% із нестійкою особистісною спрямованістю;

4.25-30% із переважно позитивною характеристикою. Сюди відносять злочини під впливом випадкових обставин у поєднанні з легковажністю своїх дій.

1.І.А.Невський в основу досліджень особистості поклав поведінку дітей і поділяє їх так:

- важковиховувані;

- педагогічно-занедбані;

- підлітки-правопорушники;

- неповнолітні злочинці.



2.В.М.Оржеховська за основу бере спрямованість і виділяє такі групи:

- конфліктно- ситуаційні з переважною позитивною спрямованістю;

- неврівноважено-ситуаційні з переважною негативною спрямованістю;

- нестійкі з переважаючою негативною спрямованістю.

3.Характеристика особистості у вчених педагогів В.К.Процюк, Л.Л.Кацинської, М.П.Кривко характеризується так:

Перша група – переважають позитивні потреби у соціальному спілкуванні, але є незначні спотворювання. Ставлення до навчання позитивне працездатність відносно висока. Правопорушення для них випадкове явище, яке стало можливим завдяки випадковій ситуації.

Друга група – важковиховувані підлітки, які формувалися у середовищі з незначним відхиленням. Послаблений інтерес до навчання, вони ізольовані в колективі. Схильні до вживання наркотичних речовин.

Третя група – формуються у несприятливому середовищі. Схильні до вживання спиртних напоїв, полюбляють бійки. Одночасно важковиховувані, виявляють високу трудову активність, вбачаючи в цьому сенс самоутвердження, можливість заробити гроші.

Четверта група – переважно ведуть споживацький спосіб життя. Як правило, це невстигаючі учні. Крадіжки – їхні основні правопорушення.

Цей поділ умовний. У “чистому” вигляді визначені групи зустрічаються рідко, найчастіше спостерігаються змішані.

Педагоги В.М.Галузинський і М.Б.Євтух класифікацію подану вище (першу групу) характеризували, як педагогічно занедбані діти, про котрих мало дбають як учителі, так і батьки. Вік цих дітей – 7 – 12 років, в основному хлопчики.

Друга група – важковиховувані діти і підлітки 11-13 та 14 – 15 років, «автономна моральність» - невизнання загальних норм поведінки в школі.

Третя група - неповнолітні правопорушення – ті, які перейшли межу дисциплінарних вчинків.

Четверта група – неповнолітні злочинці, ті, які вчинили злочин, що карається ККУ і дістали вирок суду.

Психолог Т. Снегірьова проводить розподіл за американською технологією, враховуючи батьків і виховання:

- автократична (деспотична) – підлітку все «не можна» і навіть виразити свою думку;

- авторитарна – самостійність підлітка теж обмежена, він може брати участь у обговоренні проблем, що стосуються його самого, але право робити висновки залишається за старшими;

- демократична – дорослі признають, що в житті підлітка є сфери, де він може працювати самостійно; він без обмежень бере участь в обговоренні своїх проблем із батьками і приймає деякі рішення, однак завершуючий варіант або формується батьками, або обговорюється ними;

- позиція рівності – дорослі та підліток у рівній мірі беруть участь у прийнятті рішень;

- ліберальна – (позиція поступливості) – підліток сам вибирає коло своїх друзів і вибирає заняття, самостійно, приймає рішення;

- позиція відвернення – цей вид стосунків, як відмова батьків брати участь у житті підлітка.

Як бачимо, ці позиції підлітка в сім’ї мають неабияке значення. Найтяжча для підлітка перша і четверта позиції.

З метою запобігання правопорушень у загальноосвітній школі слід першочергово проводити профілактичну роботу: слідкувати за відвідуванням учнями уроків, за виконанням правил для учнів, покращувати морально-правову свідомість за допомогою правового всеобучу.

Правове виховання є невід'ємною частиною громадянського виховання.



Школа визнається осередком формування громадськості, що має сприяти розвитку демократичної, політичної культури, формуванню громадянської компетентності політико-правових знань, політичних умінь, гідності та відповідальності у молодих людей, усвідомленню і прийняттю ними демократичних принципів життя nа пріоритету прав людини.